пошанування
ПОШАНУВАННЯ, рідко ПОШАНОВАННЯ, я, с., розм. 1. Дія за знач. пошанувати 1. - Із отакого сім'я має вирости пильність, умілість, послух, покірність, пошановання старших (Фр., IV, 1950, 231).
2. Повага, пошана. З новим роком побажаю я нам долі тихої, погожої та роботящої, обопільного зрозуміння, поважання, пошановання (Коцюб., III, 1956, 128); // перен., ірон. Зневага, образа. - Спасибі, спасибі, що спаскудили в своїй клуні, - нагадючився дядечко.. - Пошанування ваше довіку запам'ятаю (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 17).
На пошанування - для вияву поваги. Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого, Щоб землі його предати чесно, Щоб могилу насипать високу Добрим людям на пошанування, На уклін, на славу непогасну (Рильський, III, 1961, 241); Робити пошанування кому - виявляти велику честь. [Василь:] Високоповажні панове! Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи (Сам., II, 1958, 99).
3. Віддавання почестей, виконання обрядових пісень і т. ін. Мертвець був у хаті, і хвиля вимагала пошанування (Коб., II, 1956, 193); На вулицях.. знову зазвучали традиційні народні пошанування й поздоровлення - величальні колядки та щедрівки (Літ. Укр., 1.I 1965, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пошанування | пошанування |
Родовий | пошанування | пошанувань |
Давальний | пошануванню | пошануванням |
Знахідний | пошанування | пошанування |
Орудний | пошануванням | пошануваннями |
Місцевий | на/у пошануванні | на/у пошануваннях |
Кличний | пошанування | пошанування |