пошанівок
ПОШАНІВОК, ПОШАНОВОК, вку, ч., рідко. 1. Те саме, що пошана 1. Стояли перед уявою молодого хлопця ті опришки, наче міфічні герої, оточені сяйвом людського пошанівку (Хотк., Довбуш, 1965, 61); В мого народу у пошанівку Чорна робота і чорний хліб (Павл., Пальм. віть, 1962, 82); [Професор:] І за ту честь, за той пошановок.. чим він має платити суспільності? (Фр., IV, 1950, 37).
2. Добрий догляд за чим-небудь. Та цею бочкою можна возити років з вісім, а в добрий пошанівок, то й на десять стане (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пошанівок | пошанівки |
Родовий | пошанівку | пошанівків |
Давальний | пошанівкові, пошанівку | пошанівкам |
Знахідний | пошанівок | пошанівки |
Орудний | пошанівком | пошанівками |
Місцевий | на/у пошанівку | на/у пошанівках |
Кличний | пошанівку | пошанівки |
пошанівка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пошанівка | пошанівки |
Родовий | пошанівки | пошанівок |
Давальний | пошанівці | пошанівкам |
Знахідний | пошанівку | пошанівки |
Орудний | пошанівкою | пошанівками |
Місцевий | на/у пошанівці | на/у пошанівках |
Кличний | пошанівко | пошанівки |