пошиватися
ПОШИВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПОШИТИСЯ, июся, иєшся, док., у кого - що, у сполуч. з ім. у мн., розм. Ставати належним за певними ознаками до якоїсь групи людей за знач. ім. - Да твій брат справді, бачу, у пани пошився! Коли козак водив хорти за собою на мотузках? (П. Куліш, Вибр., 1969, 121); - Ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (Н.-Лев., IV, 1956, 294); [Процько:] Який же я старий? Я ще молодець хоч куди. Ну, та дарма, пошився в старці, то й не кажи, що молодий (Сам., II, 1958, 56); - Призвело мене віддати його до церковної школи: попоходив чотири зими, навчивсь чи ні чому путньому, а у грамотії пошився: у помічники до писаря поступив (Л. Янов., І, 1959, 160); - Ну, розкажи ж, як це сталося? ..Як це ти в окозамилювачі пошився? (Гончар, Тронка, 1963, 336).
@ Пошиватися (пошитися) в ніщо, рідко - втрачати повагу, низько опускатися. З такого смійсь, що розганявсь до неба, А низько сів, пошився сам в ніщо (Граб., І, 1959, 595); Пошитися у дурні див. дурень.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошиваюся | пошиваємося |
2 особа | пошиваєшся | пошиваєтеся |
3 особа | пошивається | пошиваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошиватимуся | пошиватимемося |
2 особа | пошиватимешся | пошиватиметеся |
3 особа | пошиватиметься | пошиватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошивався | пошивалися |
Жіночий рід | пошивалася | |
Середній рід | пошивалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошиваймося | |
2 особа | пошивайся | пошивайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пошиваючись | |
Минулий час | пошивавшись |