пошмугляний
ПОШМУГЛЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пошмугляти. Стрів його невисокий обідранець, з світлою кільчастою бородою, з старими пошмугляними, мовби й побитими вже трохи гуслями в руках (Загреб., Диво, 1968, 398); - Сам себе перехитрив! - кинув йому вслід Дмитро Матвійчук, ховаючи гроші в старий пошмугляний гаманець (Рудь, Гомін.., 1959, 56).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пошмугляний | пошмугляна | пошмугляне | пошмугляні |
Родовий | пошмугляного | пошмугляної | пошмугляного | пошмугляних |
Давальний | пошмугляному | пошмугляній | пошмугляному | пошмугляним |
Знахідний | пошмугляний, пошмугляного | пошмугляну | пошмугляне | пошмугляні, пошмугляних |
Орудний | пошмугляним | пошмугляною | пошмугляним | пошмугляними |
Місцевий | на/у пошмугляному, пошмуглянім | на/у пошмугляній | на/у пошмугляному, пошмуглянім | на/у пошмугляних |