поштар
ПОШТАР, я, ч. 1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Гончар, III, 1959, 342); Приніс поштар до нас листа (Мур., Піонер. слово, 1951, 83).
2. заст. Службовець, який супроводжує пошту. І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба довезти (Щог., Поезії, 1958, 179).
3. розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Найважливіша особливість поштарів - здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання.., 8, 1970, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поштар | поштарі |
Родовий | поштаря | поштарів |
Давальний | поштареві, поштарю | поштарям |
Знахідний | поштаря | поштарів |
Орудний | поштарем | поштарями |
Місцевий | на/у поштарі, поштареві | на/у поштарях |
Кличний | поштарю | поштарі |