пошуг
ПОШУГ, у, ч., поет. Стрімкий політ. Жаль пісні першої, що у душі зросла, Як в рідному гнізді мала пташина, На силі зчулася і, владна й швидкоплинна, Світ розітнула пошугом крила (Перв., І, 1958, 318); Я пам'ятаю в шумі нив Весняне небо після злив І, наче пошуги жар-птиць, Останній спалах блискавиць (Мал., II, 1948, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пошуг | пошуги |
Родовий | пошугу | пошугів |
Давальний | пошугові, пошугу | пошугам |
Знахідний | пошуг | пошуги |
Орудний | пошугом | пошугами |
Місцевий | на/у пошугу | на/у пошугах |
Кличний | пошугу | пошуги |