правитель
ПРАВИТЕЛЬ, я, ч. 1. Особа, що стоїть при владі в державі, країні чи якійсь її частині. Наполеонові підкорялись німецькі та італійські правителі, король Пруссії та імператор Австрії (Ком. Укр., 8, 1962, 42); Єдину й неділиму Росію, мов шашелі, роз'їли дрібні правителі, єдина й неділима розповзалася на тисячі чиновницьких самодержавств (Стельмах, І, 1962, 565); // Той, хто править, керує ким-, чим-небудь. За що пак милує господь Лихую твар такую, як цей правитель?.. Другий год, як він з німецькими плугами Забрався голий в цей куток (Шевч., II, 1963, 114).
2. заст. Керівник канцелярії. Лошакова призначили у Польщу губернатором. Він узяв Проценка з собою за правителя (Мирний, III, 1954, 412); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (Стельмах, І, 1962, 329).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правитель | правителі |
Родовий | правителя | правителів |
Давальний | правителеві, правителю | правителям |
Знахідний | правителя | правителів |
Орудний | правителем | правителями |
Місцевий | на/у правителі | на/у правителях |
Кличний | правителю | правителі |