працелюб
ПРАЦЕЛЮБ, а, ч. Людина, яка любить працю, вміє добре працювати. Петро Довженко, батько майбутнього письменника і митця, втілював у собі чимало типових рис українського національного характеру. Діловитий, розважливий у вчинках, відданий родині, був він працелюбом (Вітч., 9, 1964, 126); - Е, ні, юначе, любов до професії не приходить сама. Тільки працелюбам і допитливим удається зазнати цієї насолоди (Веч. Київ, 8.IX 1967, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | працелюб | працелюби |
Родовий | працелюба | працелюбів |
Давальний | працелюбові, працелюбу | працелюбам |
Знахідний | працелюба | працелюбів |
Орудний | працелюбом | працелюбами |
Місцевий | на/у працелюбі, працелюбові | на/у працелюбах |
Кличний | працелюбе | працелюби |