превелебний
ПРЕВЕЛЕБНИЙ, а, е. 1. перев. у сполуч. із сл . отець, пан і т. ін., церк. Титул єпископа. [Єпископ:] Ти кажеш, що Люцій був з Руфіном у садку, як ти прийшла? [Прісцілла:] Так, превелебний отче (Л. Укр., II, 1951, 447); Розповідали тільки-но в колибі товариші, що в неділю у церкві і пан превелебний наклав анафему на опришків (Скл., Карпати, II, 1954, 291); Старшинував на тій раді сам превелебний владика, єпископ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 120); // у знач. ім. превелебний, ного, ч. Те саме, що єпископ. - Чого ж гніватися превелебному? Земля церковна! Ми по закону правимо її (Стельмах, І, 1962, 411).
2. заст. Гідний великої поваги, пошани (часто при ввічливо-шанобливому звертанні до когось). У неділеньку у святую У досвітнюю годину У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони, З гармати стріляли, Превелебную громаду Докупи скликали (Шевч., II, 1963, 158); Хвіртку часом лишали не замкненою на той випадок, щоб превелебний пан ректор міг пройти на будівництво (Ле, Хмельницький, І, 1957, 139); // Пов'язаний з вираженням великої поваги, пошани до кого-небудь. Ви [книжки] мені скарб найдорожчий, ви слава моя щонайбільша, Ви повсякчасна любов і раювання моє! Ви просвітили мене, превелебні дали мені титла, Шану вельможних людей подарували мені (Зеров, Вибр., 1966, 377).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | превелебний | превелебна | превелебне | превелебні |
Родовий | превелебного | превелебної | превелебного | превелебних |
Давальний | превелебному | превелебній | превелебному | превелебним |
Знахідний | превелебний, превелебного | превелебну | превелебне | превелебні, превелебних |
Орудний | превелебним | превелебною | превелебним | превелебними |
Місцевий | на/у превелебному, превелебнім | на/у превелебній | на/у превелебному, превелебнім | на/у превелебних |