престолонаслідник
ПРЕСТОЛОНАСЛІДНИК, а, ч., книжн. Той, хто наслідує престол, владу монарха спадково. Головував [у Державній Раді] великий князь Михайло Олександрович, брат царя і престолонаслідник (Бурл., Напередодні, 1956, 356); Ерцгерцог Карл Габсбург - після вбивства в Сараєві сина імператора Франца.. - став престолонаслідником і мав невдовзі перейняти скіпетр від свого старезного.. батька (Смолич, Мир.., 1958, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | престолонаслідник | престолонаслідники |
Родовий | престолонаслідника | престолонаслідників |
Давальний | престолонаслідникові, престолонасліднику | престолонаслідникам |
Знахідний | престолонаслідника | престолонаслідників |
Орудний | престолонаслідником | престолонаслідниками |
Місцевий | на/у престолонасліднику, престолонаслідникові | на/у престолонаслідниках |
Кличний | престолонасліднику | престолонаслідники |