пречудо
ПРЕЧУДО, а, с., розм. Надзвичайне чудо, диво. З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо [ворота] - і великим дивом дивувалися... (Мирний, II, 1954, 258).
На пречудо, у знач. присл. - навдивовижу. А дівчинка, справді, як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Вовчок, І, 1955, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пречудо | пречуда |
Родовий | пречуда | пречуд |
Давальний | пречуду | пречудам |
Знахідний | пречудо | пречуда |
Орудний | пречудом | пречудами |
Місцевий | на/у пречуді | на/у пречудах |
Кличний | пречудо | пречуда |