приворожений
ПРИВОРОЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приворожити. Мушу іти до дівчини, бо-м приворожений (Коломийки, 1969, 210); На борту літака був ще один гітлерівець - штурман.. Не будучи графом, він не скаржився на недостачу друзів з графських синків, які пленталися за ним, приворожені необмеженим багатством його батька (Ле, Клен. лист, 1960, 53).
Як (мов, мовби і т. ін. ) приворожений - наче під впливом чарів. На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Янов., II, 1958, 49); Мовби приворожена, дивилася [Вутанька] йому в блискучі вугільно-чорні очі, такі чужі й такі далекі, але від яких їй чомусь несила було відірватись (Гончар, II, 1959, 173).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приворожений | приворожена | приворожене | приворожені |
Родовий | привороженого | привороженої | привороженого | приворожених |
Давальний | привороженому | привороженій | привороженому | привороженим |
Знахідний | приворожений, привороженого | приворожену | приворожене | приворожені, приворожених |
Орудний | привороженим | привороженою | привороженим | привороженими |
Місцевий | на/у привороженому, привороженім | на/у привороженій | на/у привороженому, привороженім | на/у приворожених |