привітальний
ПРИВІТАЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63); У кожному подарунку був привітальний лист (Кучер, Чорноморці, 1956, 357); // Признач. для привітання. Лунали пісні привітальні, Ми за дружні сідали столи (Нагн., Вибр., 1957, 267); Духовий оркестр голосно заграв бравурний привітальний марш (Кучер, Чорноморці, 1956, 571); // Який виражає привітання. Після привітальних оплесків запанувало напружене мовчання (Ільч., Серце жде, 1939, 229); Кілька теплих привітальних слів - і ми збиралися заходити до хати (Ле, Опов. та нариси, 1950, 124).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | привітальний | привітальна | привітальне | привітальні |
Родовий | привітального | привітальної | привітального | привітальних |
Давальний | привітальному | привітальній | привітальному | привітальним |
Знахідний | привітальний, привітального | привітальну | привітальне | привітальні, привітальних |
Орудний | привітальним | привітальною | привітальним | привітальними |
Місцевий | на/у привітальному, привітальнім | на/у привітальній | на/у привітальному, привітальнім | на/у привітальних |