привішений
ПРИВІШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до привісити. Вся стіна перед дверима обставлена чорними сумними іконами, перед ними горить три лампадки, привішені в ряд на довгих шнурках (Вас., І, 1959, 324); // привішено, безос. присудк. сл. На їх [драницях] і не лежало нічого - пустісінькі та голісінькі, як і та гола та дебела жердка, що висіла в кутку над полом. І навіщо її там привішено? (Мирний, IV, 1955, 287).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | привішений | привішена | привішене | привішені |
Родовий | привішеного | привішеної | привішеного | привішених |
Давальний | привішеному | привішеній | привішеному | привішеним |
Знахідний | привішений, привішеного | привішену | привішене | привішені, привішених |
Орудний | привішеним | привішеною | привішеним | привішеними |
Місцевий | на/у привішеному, привішенім | на/у привішеній | на/у привішеному, привішенім | на/у привішених |