пригребиця
ПРИГРЕБИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що погрібник. [Петро:] Не заходь нікуди з двору... молоко постанови у пригребицю, а сама причепурись... (Кроп., IV, 1959, 180); Смолярчук хитро так засміявся, обвів прижмуреними очима Гандзюкове подвір'я з хатою старою у вишняку і тільки на пригребиці, коло погреба заваленого, зупинив свої очі (Кос., Новели, 1962, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пригребиця | пригребиці |
Родовий | пригребиці | пригребиць |
Давальний | пригребиці | пригребицям |
Знахідний | пригребицю | пригребиці |
Орудний | пригребицею | пригребицями |
Місцевий | на/у пригребиці | на/у пригребицях |
Кличний | пригребице | пригребиці |