пригрітий
ПРИГРІТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пригріти. В куточку біля паркана лежав присипаний снігом невеличкий горбок звичайної глини. Рудий вершечок його, пригрітий сонцем, витикався з-під снігу вогкою лисиною (Мик., II, 1957, 231); Малий і хворий я лежав, Пригрітий теплою рукою Моєї матері (Щог., Поезії, 1958, 260); Пригрітий і приласканий новими хазяями, змінивши петлюрівські шаровари на французьке галіфе, Ліснобродський незабаром з'явився із своїми молодцями на Перекопі (Гончар, II, 1959, 76); * Образно. Мріє куток рідний, де я тратив літа, Гасла душа в путах, щастям не пригріта (Граб., І, 1959, 253).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пригрітий | пригріта | пригріте | пригріті |
Родовий | пригрітого | пригрітої | пригрітого | пригрітих |
Давальний | пригрітому | пригрітій | пригрітому | пригрітим |
Знахідний | пригрітий, пригрітого | пригріту | пригріте | пригріті, пригрітих |
Орудний | пригрітим | пригрітою | пригрітим | пригрітими |
Місцевий | на/у пригрітому, пригрітім | на/у пригрітій | на/у пригрітому, пригрітім | на/у пригрітих |