приживати
ПРИЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРИЖИТИ, иву, ивеш, док., перех., розм. Живучи з ким-небудь, народжувати дитину. - Прижила ж від нього дитину, та й доїть тепер дурня старого (Головко, II, 1957, 477); От живе молодий князь із своєю жінкою рік і другий. На третій рік прижили вони собі сина (Укр.. казки, 1951, 205); // Живучи, набувати чого-небудь, придбавати щось. - Нам коли б льготу [пільгу] прижити - запишемося у міщани (Мирний, IV, 1955, 215).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приживаю | приживаємо |
2 особа | приживаєш | приживаєте |
3 особа | приживає | приживають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приживатиму | приживатимемо |
2 особа | приживатимеш | приживатимете |
3 особа | приживатиме | приживатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приживав | приживали |
Жіночий рід | приживала | |
Середній рід | приживало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приживаймо | |
2 особа | приживай | приживайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приживаючи | |
Минулий час | приживавши |