призвук
ПРИЗВУК, а, ч. Додатковий звук, короткий і невиразний, який супроводжує основний звук. Ліквідації надмірного носового призвука допомагає ще й така вправа: ..спочатку вдихайте через ніс і відтворіть перебільшено гугнявий звук (Худ. чит.., 1955, 56); // муз. Ізольоване звучання невиразного звука. Досить легко на бандурі виконувати октавний флажолет (ізольоване звучання гармонійного призвука ) (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 95); Велике значення у цих [індійських] піснях має звуконаслідування; співачка відходить тоді від звичайних вокальних норм, користується не чітко визначеними щодо висоти звуками, а шипінням, горловими призвуками тощо (Мист., 1, 1961, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призвук | призвуки |
Родовий | призвуку | призвуків |
Давальний | призвукові, призвуку | призвукам |
Знахідний | призвук | призвуки |
Орудний | призвуком | призвуками |
Місцевий | на/у призвуці | на/у призвуках |
Кличний | призвуку | призвуки |