приказковий
ПРИКАЗКОВИЙ, а, е. Стос. до приказки. А може, як справжнього щастя зазнає [Гордій].., то якось воно й та відмова наблизиться до його. А може? - казав він сам собі, добре розуміючи, що се та приказкова соломина, що за неї хапається людина втопаючи (Гр., II, 1963, 111); // Такий, як у приказці. З другого боку, закінчення поезій Шевченка часто мають підсумовуюче приказковий характер (Курс історії укр. літ. мови. І, 1958, 231).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приказковий | приказкова | приказкове | приказкові |
Родовий | приказкового | приказкової | приказкового | приказкових |
Давальний | приказковому | приказковій | приказковому | приказковим |
Знахідний | приказковий, приказкового | приказкову | приказкове | приказкові, приказкових |
Орудний | приказковим | приказковою | приказковим | приказковими |
Місцевий | на/у приказковому, приказковім | на/у приказковій | на/у приказковому, приказковім | на/у приказкових |