прикинутий
ПРИКИНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикинути1. Вийшовши, не зважиться [Тихович] повернути у хату, щоб знов не почути на собі докірливого погляду, не побачити нещасного діда, прикинутого йому, як винуватцеві недолі цілої родини... (Коцюб., І, 1955, 222); Вдома її чекала прикинута на сусідку Льоля (Перв., Материн.. хліб, 1960, 36); // прикинуто, безос. присудк. сл. Далі разом з Теодозею повела [хазяйка] розмову про Варшаву, про Петербург. Прикинуто було кільки слів навіть про Париж і французькі моди (Н.-Лев., І, 1956, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикинутий | прикинута | прикинуте | прикинуті |
Родовий | прикинутого | прикинутої | прикинутого | прикинутих |
Давальний | прикинутому | прикинутій | прикинутому | прикинутим |
Знахідний | прикинутий, прикинутого | прикинуту | прикинуте | прикинуті, прикинутих |
Орудний | прикинутим | прикинутою | прикинутим | прикинутими |
Місцевий | на/у прикинутому, прикинутім | на/у прикинутій | на/у прикинутому, прикинутім | на/у прикинутих |