приков
ПРИКОВ, у, ч., розм. Те саме, що ланцюг.
На прикові - прикований ланцюгом. Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (Укр.. думи.., 1955, 123); - Хіба ж дворак на прикові? - кажу. - Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Вовчок, VI, 1956, 316); [Друга [дівчина]:] Ой паночку, десь зникла з льоху золота грамота! Куди зникла? Вона ж була на прикові, на замках залізних? (Вас., III, 1960, 393).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приков | прикови |
Родовий | прикову | приковів |
Давальний | приковові, прикову | приковам |
Знахідний | приков | прикови |
Орудний | приковом | приковами |
Місцевий | на/у прикові | на/у приковах |
Кличний | прикове | прикови |