приконеччя
ПРИКОНЕЧЧЯ, я, с ., рідко. 1. Кінець, край чого-небудь. У протоці тісній проривається море шалене І відділя острівне приконеччя і край Італійський (Зеров, Вибр., 1966, 145).
2. Заключна частина чого-небудь. Уся зима була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приконеччя | |
Родовий | приконеччя | |
Давальний | приконеччю | |
Знахідний | приконеччя | |
Орудний | приконеччям | |
Місцевий | на/у приконеччі | |
Кличний | приконеччя |