прикордонник
ПРИКОРДОННИК, а, ч. Військовослужбовець прикордонних військ. Вони стануть прикордонниками, людьми, для яких війна не кінчається ніколи, солдатами миру, тими, хто вічно стоїть насторожі, безсонними вартовими... (Загреб., Шепіт, 1966, 25); На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли фронт (Гончар, І, 1954, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прикордонник | прикордонники |
Родовий | прикордонника | прикордонників |
Давальний | прикордонникові, прикордоннику | прикордонникам |
Знахідний | прикордонника | прикордонників |
Орудний | прикордонником | прикордонниками |
Місцевий | на/у прикордоннику, прикордонникові | на/у прикордонниках |
Кличний | прикордоннику | прикордонники |