прикручений
ПРИКРУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикрутити. Довгі, спущені донизу вуса з прикрученими до них оригінальними залишками бороди збільшували враження запорозької романтики (Ле, Право.., 1957, 222); Цупко тримав меч Мефодій, та вже нічого не міг вдіяти, руки були міцно прикручені до тулуба (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 380); Лампа в їдальні прикручена була (Коцюб., II, 1955, 296).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикручений | прикручена | прикручене | прикручені |
Родовий | прикрученого | прикрученої | прикрученого | прикручених |
Давальний | прикрученому | прикрученій | прикрученому | прикрученим |
Знахідний | прикручений, прикрученого | прикручену | прикручене | прикручені, прикручених |
Орудний | прикрученим | прикрученою | прикрученим | прикрученими |
Місцевий | на/у прикрученому, прикрученім | на/у прикрученій | на/у прикрученому, прикрученім | на/у прикручених |