прикінцевий
ПРИКІНЦЕВИЙ, а, е. 1. Який міститься при кінці чого-небудь. Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (Картопля, 1957, 181).
2. Останній, заключний. Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття: - Не допускайте, щоб вода закипала (Гончар, Тронка, 1963, 192); У прикінцевій строфі [вірша А. Малишка «Кашовар»] висловлена основна думка твору (Іст. укр. літ., II, 1956, 633).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикінцевий | прикінцева | прикінцеве | прикінцеві |
Родовий | прикінцевого | прикінцевої | прикінцевого | прикінцевих |
Давальний | прикінцевому | прикінцевій | прикінцевому | прикінцевим |
Знахідний | прикінцевий, прикінцевого | прикінцеву | прикінцеве | прикінцеві, прикінцевих |
Орудний | прикінцевим | прикінцевою | прикінцевим | прикінцевими |
Місцевий | на/у прикінцевому, прикінцевім | на/у прикінцевій | на/у прикінцевому, прикінцевім | на/у прикінцевих |