прилюбляти
ПРИЛЮБЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИЛЮБИТИ, люблю, любиш; мн. прилюблять; док., перех., діал. 1. Закохувати в себе кого-небудь. Одбила Санька хлопця від Теклі, тож Мавра і озлилася. Тільки тому! Тільки за те, що прилюбила Тихона! (Горд., Дівчина.., 1954, 217); // Викликати захоплення, замилування; зачаровувати своєю красою (про що-небудь). Микола Васильович саме оповідав мені, як 20 років тому він вперше побачив Біловезьку пущу і як вона назавжди прилюбила його (Наука.., 9, 1970, 24).
2. тільки недок. Любити що-небудь; полюбляти. Тоді ж покупив він і чоботи свої з червоним закотом, і ту шапку чорну, що він її дуже прилюбляє (Вовчок, І, 1955, 338).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прилюбляю | прилюбляємо |
2 особа | прилюбляєш | прилюбляєте |
3 особа | прилюбляє | прилюбляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прилюблятиму | прилюблятимемо |
2 особа | прилюблятимеш | прилюблятимете |
3 особа | прилюблятиме | прилюблятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прилюбляв | прилюбляли |
Жіночий рід | прилюбляла | |
Середній рід | прилюбляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прилюбляймо | |
2 особа | прилюбляй | прилюбляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прилюбляючи | |
Минулий час | прилюблявши |