приникати
ПРИНИКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИНИКНУТИ ну, неш, док. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь. Напускає [віла] туману на варту, насилає сон твердий на неї, приникає вухом скрізь до мурів, наслухає, чи не чутно гуку (Л. Укр., І, 1951, 390); Як почув Чіпка, що до його грудей приникли її гарячі груди, опустив розставлені руки, та й обвив їх кругом її стану... (Мирний, І, 1949, 334); Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (Мик., II, 1957, 201); // тільки док. Зайнявши місце біля чого-небудь, де-небудь, притихнути. Навіть вартовий, що завжди походжав коридором, і той приник у своєму куточку на стільчику біля грат (Досв., Вибр 1959, 122); * Образно. Шорстко вусик над губою їжачком рудим приник, Око кулькою стальною Між сухих шуршить повік (Бажан, Роки, 1957, 186).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приникаю | приникаємо |
2 особа | приникаєш | приникаєте |
3 особа | приникає | приникають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приникатиму | приникатимемо |
2 особа | приникатимеш | приникатимете |
3 особа | приникатиме | приникатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приникав | приникали |
Жіночий рід | приникала | |
Середній рід | приникало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приникаймо | |
2 особа | приникай | приникайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приникаючи | |
Минулий час | приникавши |