приносини
ПРИНОСИНИ, син, мн., розм. Те, що приноситься кимсь як дарунок; принос. Копронідос поклав на вікні свої приносини, вдарив три поклони перед чудовним образом (Н.-Лев., III, 1956, 366); * Образно. І я бачу її, бачу ту, кому до страдницьких ніг клали поети всього світу і всіх століть найдорожчі свої приносини. Бачу матір (Рильський, Поеми, 1957, 294).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приносини | |
Родовий | приносинин | |
Давальний | приносинам | |
Знахідний | приносини | |
Орудний | приносинами | |
Місцевий | на/у приносинах | |
Кличний | приносини |