природолюб
ПРИРОДОЛЮБ, а, ч . Той, хто любить природу; любитель природи. Частину своєї душі, душі пристрасного природолюба й болільника за природу вклав він, у душу.. героїні повісті (Донч., VI, 1957, 624); Книжка [«Мисливець і рибалка України»].. зацікавить природолюбів (Рад. Укр., 25.III 1964, 3); Так уже повелося, що в березні відзначається День птахів. Дорослі і молоді природолюби встановлюють на деревах шпаківні, влаштовують житла для співочих птахів (Веч. Київ, 18.III 1969, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | природолюб | природолюби |
Родовий | природолюба | природолюбів |
Давальний | природолюбові, природолюбу | природолюбам |
Знахідний | природолюба | природолюбів |
Орудний | природолюбом | природолюбами |
Місцевий | на/у природолюбі, природолюбові | на/у природолюбах |
Кличний | природолюбе | природолюби |