прирослий
ПРИРОСЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прирости. Все тут [у скелях] якесь вогке, приросле, нерухливе.. ; сире сіре каміння поросло мохом (Хотк., II, 1966, 45); Піднімаючись усе вище, побачив [Довбуш] по той бік долини дві голі безлісі кичери, прирослі одна до одної (Гжицький, Опришки, 1962, 66); Довго потім згадували люди, одірвані од грунту й не прирослі ще до іншого, - оцей вибалок і запах сухого полину, і димок од бур'яну (Ю. Янов., Мир, 1956, 112).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прирослий | приросла | приросле | прирослі |
Родовий | прирослого | прирослої | прирослого | прирослих |
Давальний | прирослому | прирослій | прирослому | прирослим |
Знахідний | прирослий, прирослого | прирослу | приросле | прирослі, прирослих |
Орудний | прирослим | прирослою | прирослим | прирослими |
Місцевий | на/у прирослому, прирослім | на/у прирослій | на/у прирослому, прирослім | на/у прирослих |