приручений
ПРИРУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приручити. Уперше дикі кури були приручені в Індії і звідти поширилися по всіх країнах (Зоол., 1957, 126); Хоч як приручені ведмеді, тигри або леви, однак лікувати їх небезпечно, навіть якщо вони й дозволяють себе гладити (Наука.., 9, 1956, 32); - Оце ми до вас приїхали з вашою давньою парафіянкою, - починає другу вже річ сестра Меланія: - Вона мені приручена (Вовчок, І, 1955, 255); // у знач. прикм. В тому саду надзвичайні оранжереї з рідкісними квітами, і приручені зайчики, кізочки та інші звірята бігають вільно по траві (Ів., Вел. очі, 1956, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приручений | приручена | приручене | приручені |
Родовий | прирученого | прирученої | прирученого | приручених |
Давальний | прирученому | прирученій | прирученому | прирученим |
Знахідний | приручений, прирученого | приручену | приручене | приручені, приручених |
Орудний | прирученим | прирученою | прирученим | прирученими |
Місцевий | на/у прирученому, прирученім | на/у прирученій | на/у прирученому, прирученім | на/у приручених |