присвячувати
ПРИСВЯЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВЯТИТИ, ячу, ятиш, док., перех. 1. Призначати, адресувати або підносити в дар щось кому-, чому-небудь (про твір літератури або мистецтва). Всі кращі слова присвячують українські поети рідній Радянській Батьківщині (Рильський, IX, 1962, 119); Якось під час зустрічі Павло похвалився їй, що один сонет у своїй збірці присвячує їй, щоправда, зашифрувавши ім'я її ініціалами (Головко, II, 1957, 489).
2. Витрачати на кого-, що-небудь; приділяти. Ївга.. далеко не ввесь день присвячувала доні (Л. Янов., І, 1959, 393); Сучасні радянські дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв'язки «Слова» з народнопоетичною творчістю (Рильський, X, 1962, 8); Раїса присвятила хорому весь свій час, всі свої сили (Коцюб., І, 1955, 328); Ціле життя своє присвятив [М. В. Лисенко] збиранню української народної пісні (Довж., III, 1960, 23); // у сполуч. із сл . себе. Повністю віддаватися чому-небудь. Монахи - люди, які присвячували себе служінню релігії (Іст. середніх віків, 1955, 11); Почавши своє життя як дрібний канцелярський службовець, Іван Карпович [Тобілевич] рішуче порвав з чиновницькою роботою і присвятив себе українському народному театрові (Рильський, III, 1955, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присвячую | присвячуємо |
2 особа | присвячуєш | присвячуєте |
3 особа | присвячує | присвячують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присвячуватиму | присвячуватимемо |
2 особа | присвячуватимеш | присвячуватимете |
3 особа | присвячуватиме | присвячуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | присвячував | присвячували |
Жіночий рід | присвячувала | |
Середній рід | присвячувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | присвячуймо | |
2 особа | присвячуй | присвячуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | присвячуючи | |
Минулий час | присвячувавши |