прискіпливий
ПРИСКІПЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Який прискіпується до кого-, чого-небудь. Залишитись у дідуся було б зовсім не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива (Збан., Мор. чайка, 1959, 85); Військова кафедра. Це та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано керівником кафедри, прискіпливим та педантичним майором (Гончар, Людина.., 1960, 10); Дівчина.. поглядом погордливої зневаги зміряла з ніг до голови прискіпливого незнайомця (Смолич, Мир хатам.., 1958, 244); // Який виражає вимогливість. Прискіпливим поглядом оглядав [гість] Пакришневого друга, а той стояв розгублений, не розуміючи, для чого він знадобився цьому незнайомцеві (Збан., Сеспель, 1961, 272).
2. Який містить у собі вимогливість. В багатьох його [Євгена Плужника] віршах думка стає тим, що називають рефлексією, - болісним і прискіпливим самоаналізом (Не ілюстрація.., 1967, 317); До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика (Літ. Укр., 4.XII 1962, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прискіпливий | прискіплива | прискіпливе | прискіпливі |
Родовий | прискіпливого | прискіпливої | прискіпливого | прискіпливих |
Давальний | прискіпливому | прискіпливій | прискіпливому | прискіпливим |
Знахідний | прискіпливий, прискіпливого | прискіпливу | прискіпливе | прискіпливі, прискіпливих |
Орудний | прискіпливим | прискіпливою | прискіпливим | прискіпливими |
Місцевий | на/у прискіпливому, прискіпливім | на/у прискіпливій | на/у прискіпливому, прискіпливім | на/у прискіпливих |