пристукувати
ПРИСТУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТУКНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех., чим. Легенько стукати по чому-небудь. Марко пристукував костуром, об підлогу і не зводив очей з Марії (Жур., Звич. турботи, 1960, 143); Муляр рівним шаром розстилав густу сіру масу на поверхні кладки, клав цеглину, легенько пристукував її ручкою кельми (Рад. Укр., 1.VI 1961, 2); Капітан сів, вийняв з кишені портсигар, пристукнув цигаркою об стіл і запалив (Жур., Вечір.., 1958, 102); // Зіткнувшись, видавати стук (про предмети). Коли Шалапут [кінь] з бугра спускається підтюпцем, колеса починають веселий танець: гупає бубон, пристукують закаблуки, чиїсь підківки так і сиплють дрібушечкою (Донч., Пісня.., 1947, 19); Чиїсь руки підхопили Горпину, понесли її, і міцно пристукнули двері (Тулуб, Людолови, І, 1957, 376); Козацькою лавою наче перебігла хвиля: брязнула збруя, шурхнули підошви по брукові, пристукнули закаблуки і, як врізана, впала мертва, могильна, тиша (Смолич, Мир.., 1958, 305).
2. неперех. Супроводжувати якусь дію стуком. - Іване! потанцюй! - скрикнув Яків.. Як та дзига, крутився він [Іван] на одному місці, пристукував ногами, сплескував руками (Мирний, І, 1954, 201); Навіть хода стала іншою, - він не дріботів, як раніше, а ходив, голосно пристукуючи підборами, наче марширував (Донч., VI, 1957, 297); Його кроки.. притихли десь за хвірткою, яку він зачинив за собою, пристукнувши (Томч., Жменяки, 1964, 180).
Пристукнути каблуками (каблуком, закаблуками, підборами, ногою і т. ін. ) - ставши по команді струнко, вітаючись, віддаючи честь і т. ін., стукнути підбором об підбор. Бармаш обірвав себе на півслові, одірвав руку від кашкета і замість пристукнути каблуком став навшпиньки. Тихо, щоб не гупнути, не збудити полковника (Коз., Гарячі руки, 1960, 146); - Здрастуйте, Ганно Кирилівно, -.. радісно привітався Широков і пристукнув закаблуками (Собко, Справа.., 1959, 236); Пристукнувши ногою, Гриць козирнув, намагаючись зберегти природність постави (Добр., Ол. солдатики, 1961, 43).
3. тільки док., перех., перен., розм. Сильним ударом або пострілом убити чи позбавити притомності кого-небудь. - З одним поліцаєм у мене таке сталося. Почав ритися на возі. Так я й пристукнув занадто допитливого поліцая (Д. Бедзик, Плем'я.., 1958, 49); Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 74); // чим, безос. - Ось, не дай боже, як тебе десь пристукне міною, то я накажу тобі на могилу отаку плиту поставить (Кучер, Голод, 1956, 74).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристукую | пристукуємо |
2 особа | пристукуєш | пристукуєте |
3 особа | пристукує | пристукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристукуватиму | пристукуватимемо |
2 особа | пристукуватимеш | пристукуватимете |
3 особа | пристукуватиме | пристукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пристукував | пристукували |
Жіночий рід | пристукувала | |
Середній рід | пристукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристукуймо | |
2 особа | пристукуй | пристукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пристукуючи | |
Минулий час | пристукувавши |