присудковість
ПРИСУДКОВІСТЬ, вості, ж., грам. Властивість присудка; предикативність. З повнозначними частинами мови змикаються також безформні, незмінні слова, що служать для виявлення присудковості (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 295); Потебня, розглядаючи питання про прикладку, висовував на перший план те, що вона поєднує з функцією означення певний елемент присудковості (предикативності ) (Мовозн., VII, 1949, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | присудковість | присудковості |
Родовий | присудковості, присудковости | присудковостей |
Давальний | присудковості | присудковостям |
Знахідний | присудковість | присудковості |
Орудний | присудковістю | присудковостями |
Місцевий | на/у присудковості | на/у присудковостях |
Кличний | присудковосте | присудковості |