присілий
ПРИСІЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до присісти 4. Он під брамою купка селян - ще обпалених сонцем від літа, але вже скулених, обдертих, присілих порохом (Фр., VII, 1951, 291).
2. у знач. прикм. Який осів, став низьким. Пана Лободу зустрічала [вдова] перший раз у сінях, як біскупового друга і сановитого гостя. Пригнутись попрохала в присілих дверях (Ле, Наливайко, 1957, 210).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | присілий | присіла | присіле | присілі |
Родовий | присілого | присілої | присілого | присілих |
Давальний | присілому | присілій | присілому | присілим |
Знахідний | присілий, присілого | присілу | присіле | присілі, присілих |
Орудний | присілим | присілою | присілим | присілими |
Місцевий | на/у присілому, присілім | на/у присілій | на/у присілому, присілім | на/у присілих |