прицмакувати
ПРИЦМАКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що прицмокувати. - Шкода, шкода! - сказав Клим, прицмокуючи (Н.-Лев., III, 1956, 330); В роті чорно, як у горщику з-під бузини, губи чорні, вуса чорні, а він усе їв і їв [ожину], прицмокуючи та примовляючи : - Оце посолонцював ягідками, оце посолонцював (Тют., Вир, 1964, 437).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прицмакую | прицмакуємо |
2 особа | прицмакуєш | прицмакуєте |
3 особа | прицмакує | прицмакують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прицмакуватиму | прицмакуватимемо |
2 особа | прицмакуватимеш | прицмакуватимете |
3 особа | прицмакуватиме | прицмакуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прицмакував | прицмакували |
Жіночий рід | прицмакувала | |
Середній рід | прицмакувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прицмакуймо | |
2 особа | прицмакуй | прицмакуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прицмакуючи | |
Минулий час | прицмакувавши |