причаєний
ПРИЧАЄНИЙ, а, е. 1. рідко . Дієпр. пас. мин. ч. до причаїти. - Кажуть, вона вже третій рік, як горить у потайній причаєній любові до нього (Коб., III, 1956, 161).
2. у знач. прикм . Який не виявляється у повну силу; стриманий, затамований. На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи : то тріск сухого бур'яну під чиїмись обережними кроками, то причаєне шарудіння (Тют., Вир, 1964, 187).
3. у знач. прикм . Який причаївся. Причаєні по засідках стрільці, за поданим з дзвіниці сигналом, дружно відкрили вогонь по карателях (Гончар, II, 1959, 23); В руках у Галі спалахнув електричний ліхтарик, і світло його впало на причаєну постать Сашка (Смолич, Світанок.., 1953, 230); Засліплена своєю любов'ю, вітала [кохана] одвертим серцем гарну будучність, не свідома хмарних днів і недолі, причаєної мовчком на дальшій дорозі життя (Кобр., Вибр., 1954, 35); Над причаєним у темряві, ніби вимерлим, селом стигла незвична, неприродна тиша (Коз., Блискавка, 1962, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | причаєний | причаєна | причаєне | причаєні |
Родовий | причаєного | причаєної | причаєного | причаєних |
Давальний | причаєному | причаєній | причаєному | причаєним |
Знахідний | причаєний, причаєного | причаєну | причаєне | причаєні, причаєних |
Орудний | причаєним | причаєною | причаєним | причаєними |
Місцевий | на/у причаєному, причаєнім | на/у причаєній | на/у причаєному, причаєнім | на/у причаєних |