причетник
ПРИЧЕТНИК, а, ч., церк . Молодший член церковного причету (паламар, псаломник). Задзвонили до церкви, я й пішов; аж там саме архірей виходить, от і я за ним. Думаю : проведу його. Мене причетники і підвезли верстов із десять (Барв., Опов.., 1902, 300); Роман («Записки причетника» Марка Вовчка) написаний у формі записок-спогадів дрібного церковного служителя-причетника (Рад. літ-во, 4, 1957, 71).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причетник | причетники |
Родовий | причетника | причетників |
Давальний | причетникові, причетнику | причетникам |
Знахідний | причетника | причетників |
Орудний | причетником | причетниками |
Місцевий | на/у причетнику, причетникові | на/у причетниках |
Кличний | причетнику | причетники |