прищемити
ПРИЩЕМИТИ, млю, миш; мн. прищемлять; док., перех. Затискуючи, зачиняючи або зачиняючись, придавити що-небудь (палець, руку і т. ін.). Голова з-за порога визирнула .. Та знов і зникла [дівчина], і дверима хляпнула та й прищемила кінець запаски (Барв., Опов.., 1902, 217); Лис злякався - скік з драбини, А вона йому на спину, - Прищемила хвіст (Стельмах, Жито.., 1954, 210).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прищемлю | прищемимо |
2 особа | прищемиш | прищемите |
3 особа | прищемить | прищемлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прищемив | прищемили |
Жіночий рід | прищемила | |
Середній рід | прищемило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прищемімо | |
2 особа | прищеми | прищеміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прищемивши |