прищулений
ПРИЩУЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прищулити.
2. у знач. прикм. Який прищулився. Юля .. розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима (Тют., Вир, 1964, 212); Зненацька, неподалік від себе, побачив [Марко] двох прищулених пташин, які лежали біля кущика (Стельмах, Правда.., 1961, 22); * Образно. Луками пробіг [Андрій] до Березнякової хати, прищуленої коморою до Боярчиного густого вишневого саду (Ле, Ю. Кудря, 1956, 266).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прищулений | прищулена | прищулене | прищулені |
Родовий | прищуленого | прищуленої | прищуленого | прищулених |
Давальний | прищуленому | прищуленій | прищуленому | прищуленим |
Знахідний | прищулений, прищуленого | прищулену | прищулене | прищулені, прищулених |
Орудний | прищуленим | прищуленою | прищуленим | прищуленими |
Місцевий | на/у прищуленому, прищуленім | на/у прищуленій | на/у прищуленому, прищуленім | на/у прищулених |