пробний
ПРОБНИЙ, а, е. Узятий або зроблений на пробу. Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють (Коцюб., III, 1956, 182); Мотористи прийшли до початку робочого дня, щоб зробити пробний намив (Дмит., Наречена, 1959, 190); // Який служить для проби, перевірки, випробування. Костомаров мав незабаром дістати професорське звання. Зараз він готував свою першу - пробну - лекцію (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 373); Наступив пробний виїзд - генеральна репетиція і перевірка готовності до весняних робіт (Збан., Переджнив'я, 1955, 325); // Признач. для взяття проби. Вхопив пробний шнур і знов кинув до ями камінь, прив'язаний на його кінці. І знов камінь упав на дно з сухим стукотом (Фр., II, 1950, 229); Донедавна температуру розплавленого металу мартенівці визначали примітивним способом - зливом з пробної ложки на плиту (Наука. , 1, 1957, 9).
Пробний камінь - суть, основна якість, властивість і т. ін. кого-, чого-небудь. Любов і пошана до мови - це пробний камінь інтелектуальної високості кожної культури (Літ. Укр., 23.V 1971, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пробний | пробна | пробне | пробні |
Родовий | пробного | пробної | пробного | пробних |
Давальний | пробному | пробній | пробному | пробним |
Знахідний | пробний, пробного | пробну | пробне | пробні, пробних |
Орудний | пробним | пробною | пробним | пробними |
Місцевий | на/у пробному, пробнім | на/у пробній | на/у пробному, пробнім | на/у пробних |