прогодовувати
ПРОГОДОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГОДУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Утримувати кого-небудь, даючи їжу, добуваючи необхідні матеріальні засоби до існування. Чого ж Василеві прийдеться її [Галю] годувати? Вона не хоче його хліба, вона сама себе прогодувала б, коли б Василь не стояв у неї впоперек дороги (Мирний, IV, 1955, 76); За яку тільки роботу не береться він, аби як-небудь прогодувати свою сім'ю (Довж., III, 1960, 143); // Давати корм тваринам, птахам і т. ін. Навіщо ти на зиму її [коняку] купиш? Чим її прогодуємо? (Мирний, II, 1954, 231); Одне гризло його, як вода береги : хазяйствечко розвелося чималеньке, корму подай, а його обмаль. А хіба тим, що на власному городі вродило, прогодуєш? (Тют., Вир, 1964, 395); // перен. Бути джерелом прожиття, існування. Ремесло не коромисло - плеч не відтягне, саме прогодує (Укр.. присл.., 1955, 61); З одягом та взуттям халепа : всі обносилися - земля може прогодувати його сім'ю, але не в силі прикрити сякою-такою лахманиною грішне тіло (Стельмах, II, 1962, 296).
2. тільки док. Годувати якийсь час. - Дідусю, мама тобі прислала вже нашого [хліба] за те, що ти, спасибі тобі, нас через усю зиму прогодував (Кв.-Осн., II, 1956, 148); Як зберете Ви яку копійку про чорний день, вона Вас до якого часу прогодує (Мирний, V, 1955, 418).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогодовую | прогодовуємо |
2 особа | прогодовуєш | прогодовуєте |
3 особа | прогодовує | прогодовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогодовуватиму | прогодовуватимемо |
2 особа | прогодовуватимеш | прогодовуватимете |
3 особа | прогодовуватиме | прогодовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогодовував | прогодовували |
Жіночий рід | прогодовувала | |
Середній рід | прогодовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогодовуймо | |
2 особа | прогодовуй | прогодовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прогодовуючи | |
Минулий час | прогодовувавши |