прогризати
ПРОГРИЗАТИ, аю, аєш, недок., ПРОГРИЗТИ, зу, зеш; мин. ч. прогриз, ла, ло; док. 1. перех. Продірявлювати зубами, проточувати що-небудь наскрізь. Скиглить злодійник [злодій]: ох, бути біді... Чує - а миші пливуть по воді. Вже недалечко, шумлять та скрегочуть, Зуби, до стін досягаючи, точать; Ось заскреблись, прогризають кремінь... (Граб., І, 1959, 242); Насіннєїд прогризає оболонку насіння й виходить на поверхню через невеличку дірочку (Ол. та ефір. культ., 1956, 285); Кожного дня тепер я ходив до «стоматолога», ніби гартував свої зуби для того, щоб прогризти тюремну стіну (Збан., Єдина, 1959, 201); * Образно. Я добре попрацювала на полі бою, коли наш полк прогризав фашистську оборону під Малгабеком (Дмит., Обпалені.., 1962, 27); // Гризучи, точачи, утворювати у чому-небудь дірку, отвір і т. ін. Миша прогриза собі ход [хід] у труні... (Мирний, IV, 1955, 332); Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки (Вас., II, 1959, 213); Образно. Розгонисті гірські води за ніч прогризли хід у снігу і кризі, і тепер сніг лежить над водою, як міцний і важкий міст (Перв., Невигадане життя, 1958, 88).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогризаю | прогризаємо |
2 особа | прогризаєш | прогризаєте |
3 особа | прогризає | прогризають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогризатиму | прогризатимемо |
2 особа | прогризатимеш | прогризатимете |
3 особа | прогризатиме | прогризатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогризав | прогризали |
Жіночий рід | прогризала | |
Середній рід | прогризало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогризаймо | |
2 особа | прогризай | прогризайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прогризаючи | |
Минулий час | прогризавши |