продиктувати
ПРОДИКТУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до диктувати. Пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово (Фр., І, 1955, 13); В урочистій тиші продиктував я начальникові штабу наказ про наступ (Збан., Ліс. красуня, 1955, 172); Вирок поетові [Т. Г. Шевченку] продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним як перед народним трибуном (Тулуб, В степу.., 1964, 49).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продиктую | продиктуємо |
2 особа | продиктуєш | продиктуєте |
3 особа | продиктує | продиктують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | продиктував | продиктували |
Жіночий рід | продиктувала | |
Середній рід | продиктувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продиктуймо | |
2 особа | продиктуй | продиктуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | продиктувавши |