пройда
ПРОЙДА, и, ч. і ж., розм. Хитра, пролазлива, спритна у своїх вчинках людина; пройдисвіт. [Михайло:] Єй-богу, жениться [Данило]! [Каленик:] На кому? [Михайло:] На Мар'яні Гайдабурівні... Там така пройда... (К.-Карий, І, 1960, 193); - Це такі пройди , - загула Килина Макарівна , - що все знають (Баш, Надія, 1960, 218); Нестерпно різала [М. Гоголя] фальш усього написаного Кукольником, обурював разючий дисонанс між велеречивою мовою його творів і побіжними зауваженнями під час читання, які виказували в ньому пройду й пристосуванця (Полт., Повість.., 1960, 520); // зневажл. Людина, здатна на ганебні, нечесні вчинки, на обман, підлість і т. ін. - То добре, що бояться. Треба, щоб так боялись нас всі оті спекулянти та пройди різні, щоб аж дух із них геть (Збан., Сеспель, 1961, 405).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пройда | пройди |
Родовий | пройди | пройд |
Давальний | пройді | пройдам |
Знахідний | пройду | пройд |
Орудний | пройдою | пройдами |
Місцевий | на/у пройді | на/у пройдах |
Кличний | пройдо | пройди |