прокукурікати
ПРОКУКУРІКАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех. 1. Док. до кукурікати 1. Тітка давно вже спить , - давно вже півні прокукурікали, а ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося (Коцюб., І, 1955, 467); На драбину біля винограду вискочив сусідський жовтогарячий півень, залопотів крилами і бадьоро прокукурікав (Вільде, Сестри.., 1958, 203); * Образно. - Здрастуйте! - з ходу прокукурікав Тимко, зупинившись біля мисника (Тют., Вир, 1964, 185); // перен., розм. Сповістити когось про що-небудь (звичайно першим). - Ну, як хочете , - образився Кулик, під загальний регіт сходячи з ганку . - Моє таке : прокукурікав, а там хоч не розвидняйсь! (Гончар, II, 1959, 16); Слід простежити, щоб через той язик не перетворилась ця симпатична молода людина на того, хто вважає : моє діло першим прокукурікати, здійснюють мою догадку хай інші (Шовк., Людина.., 1962, 271).
2. Кукурікати якийсь час.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокукурікаю | прокукурікаємо |
2 особа | прокукурікаєш | прокукурікаєте |
3 особа | прокукурікає | прокукурікають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокукурікав | прокукурікали |
Жіночий рід | прокукурікала | |
Середній рід | прокукурікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокукурікаймо | |
2 особа | прокукурікай | прокукурікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прокукурікавши |