прокурений
ПРОКУРЕНИЙ1, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прокурити. Неквапно наб'є [рибалка] прокурену ще дідом люльку (Літ. Укр., 23.VI 1967, 2); Проти двору крутий горб. А на ньому - наскрізь прокурена димом і обвіяна вітрами стара кузня (Кол., Терен.., 1959, 18); Божа мати розтанула в прокуреному ладаном церковному повітрі (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 52).
2. у знач. прикм. Який прокурився, просякнув димом. Галієнко згадав той особливий аромат, бібліотеки, що був колись - запах книг, змішаний з ледве чутними пахощами парфум [парфумів] і дорогого тютюну від наскрізь прокурених вчених (Багмут, Опов., 1959, 77); // розм. Хрипкий (про голос того, хто багато курить). Найстаріший серед присутніх .. густим прокуреним басом промовив : - Головне забуваємо, головне (Рад. Укр., 21.XII 1960, 2); // розм. Жовтий від тютюнового диму. Бороди Григорій не носив, зате мав грізні прокурені вуса (Довж., І, 1958, 65).
ПРОКУРЕНИЙ2, а, е, рідко. Вкритий пилом, курявою. Степ укрився пішими й кінними, що йшли .. на свято. Осіннє сонце вклонялося їм і ласкою-теплом устеляло прокурені .. шляхи (Ле, Міжгір'я, 1953, 265).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прокурений | прокурена | прокурене | прокурені |
Родовий | прокуреного | прокуреної | прокуреного | прокурених |
Давальний | прокуреному | прокуреній | прокуреному | прокуреним |
Знахідний | прокурений, прокуреного | прокурену | прокурене | прокурені, прокурених |
Орудний | прокуреним | прокуреною | прокуреним | прокуреними |
Місцевий | на/у прокуреному, прокуренім | на/у прокуреній | на/у прокуреному, прокуренім | на/у прокурених |