пролунати
ПРОЛУНАТИ, ає. Док. до лунати. Із моря звуків прорвався і пролунав над людьми різкий, суворий голос, ударивши по всіх серцях (Вас., І, 1959, 116); Десь грюкнули двері, в подвір'ї пролунав постріл (Бойч., Молодість, 1949, 28); - Щира українка, справжня дочка народу , - заохотливо промовив Левченко, нахилившись їй до плеча . - Уявляєте, як ваше слово тут [на з'їзді] пролунало б (Гончар, II, 1959, 179); Пролунала слава і про Богуна (Кач., II, 1958, 426); // безос . - Ф'ю-ф'ю! Ф'ю! - пролунало зразу ж з пітьми, звідкілясь збоку (Смолич, II, 1958, 90).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролунаю | пролунаємо |
2 особа | пролунаєш | пролунаєте |
3 особа | пролунає | пролунають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пролунав | пролунали |
Жіночий рід | пролунала | |
Середній рід | пролунало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролунаймо | |
2 особа | пролунай | пролунайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пролунавши |