промовлений
ПРОМОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до промовити. Потайні, світлі й добрі думки, як птиці-горлиці, немовби нашіптували їй : ..«Ти матимеш сина чи дочку... Маленькі теплі, пахучі рученята обіймуть тебе за шию, і з вуст, ніжних і чистих, як пелюстки ранньої квітки, ти почуєш промовлене до тебе перше слово «мамо» (Шиян, Баланда, 1957, 175); // промовлено, безос. присудк. сл. Маруся й Ломицький увійшли в столову. Стара глянула на їх і про все догадалась... Вона догадалась, що велике слово про любов вже було промовлено між ними (Н.-Лев., VI, 1966, 48).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | промовлений | промовлена | промовлене | промовлені |
Родовий | промовленого | промовленої | промовленого | промовлених |
Давальний | промовленому | промовленій | промовленому | промовленим |
Знахідний | промовлений, промовленого | промовлену | промовлене | промовлені, промовлених |
Орудний | промовленим | промовленою | промовленим | промовленими |
Місцевий | на/у промовленому, промовленім | на/у промовленій | на/у промовленому, промовленім | на/у промовлених |